Вибавляти, -ля́ю, -єш, сов. в. вибавити, -влю, -виш, гл. 1) Избавлять, избавить, спасать, спасти. Ти мене вибавив од смерти, а я тебе. 2) Выводить, вывести, уничтожать, уничтожить. Вибав плямки. Кропива заклюнулась у вишняку, так треба вибавити. Він вибавляв кукіль з жита. Як вітрець повіє, росоньку висушить, а з мого серденька жалю не вибавить.
Виходжати, -джаю, -єш и виходжувати, -джу, -диш, гл. Выходить, выступать. Корсунський полковник із намету виходжає, до козаків стиха словами промовляє.
Відбарбарити, -рю, -риш, гл. Отколотить.
Відсип, -пу, м. Плата частью продукта за рушенье пшена. Товкла в нас просо за одсип.
Навнува́ти гл. Надоѣсть. Рубай, рубай, не поставкуй, як нарубаш, домій вандруй! Біда би го вандрувала, коли м уже навнувала.
Незавважливо нар. = незавважно. Пісенька якось незавважливо ввірветься..., а Галя засипа в меншого брата на руках.
Понадсаджувати, -джую, -єш, гл. То-же, что и надсадити, но во множествѣ.
Самовправа, -ви, ж. Самоуправіе.
Соб! меж. Восклицаніе, которымъ погоняютъ воловъ налѣво; употребляется также въ смыслѣ нарѣчія и значитъ: налѣво. Їдьте, сердечко, навпрямець, а там живе Андрій Швець: а там — круто соб — живе Кулина Вакуленкова.
Фраїрка, -ки, ж. Возлюбленная, невѣста. Ум. фраїрочка. Моя фраїрочка.... мене любила.