Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лавута

Лавута, -ти, м. Дуракъ, глупецъ. Вх. Зн. 31.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 338.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛАВУТА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛАВУТА"
Ду́мання, -ня, с. Мышленіе. К. Кр. 34.
Ду́ркати, -каю, -єш, гл. Стучать. Вх. Лем. 412.
Каверзник, -ка, м. Проказникъ. І старий був, кажуть, каверзник великий. А який каверзник? Посадять у клітку, а він і втече. ЗОЮР. І. 73. Оттак тії каверзники змовлялись у-очевидьки на ґвалтовний учинок. К. ЧР. 96.
Нелівний, -а, -е. Плохо ловящій. Літ нелівний, хлоп немівний — обоє ледащо. Ном. № 1257.
Пороскривати, -ва́ю, -єш, гл. Раскрыть (во множествѣ).
Розголосити Cм. розголошати.
Сварливець, -вця, м. Раст. Helychrisum arenarium. Анн. 164. ЗЮЗО. І. 124.
Скучник, -ка́, м. = скучень. ЗЮЗО. I. 115.
Тити, тию, -єш, гл. Жирѣть, становиться жирнымъ. Товар тиє. Вх. Зн. 70.
Трепетний, -а, -е. Трепещущій. Трепетна земля. Шевч.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛАВУТА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.