Випитуватися, -туюся, -єшся, сов. в. випитатися, -таюся, -єшся, гл. Разспрашивать, разспросить. Сидить хлопець коло дійки та й ся випитує.
Відповіддя, -дя, с. Слово это впервые появилось въ фальсифицированной думѣ «Битва Чигиринская», опубликованной Срезневскимъ въ первой части «Запорожской Старины» стр. 86 въ такой формѣ: Тільки святий Бог наших не забував, на великі зусилья на вітповітьї держав. Значеніе слова здѣсь неясно. Максимовичъ въ сборникѣ 1849 г. исправилъ: На великі зусилья, на відповідья держав (стр. 53) и далъ переводъ: отвѣтъ, отпоръ.
Ди́бу, ди́бу, меж. Припѣвъ въ пѣснѣ. Ой пас вівці да на Бондарівці, положив бурдюх да на могильці. Дибу, дибу!
Дотика́ння, -ня, с. Прикосновеніе.
Заоді́тися, -нуся, -нешся, гл. Одѣться.
Заочи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. — о́чі. Уставиться глазами? Смотрѣть не сводя глазъ? Примѣръ Cм. при словѣ заножи́ти.
Лихта́рик, -ка, м. Ум. отъ лихта́рь.
Опачина, -ни, ж.
1) Весло на гребномъ суднѣ. Половину козаків у окови до опачин посади.
2) Тонкая и длинная связка хворосту; также связка лозы или камыша, вставленная въ кучу бураковъ для вентиляціи. Треба опачини — мостити греблю.
Порозвалюватися, -люємося, -єтеся, гл. Развалиться (во множествѣ). Сказано без хазяїна: усе в дворі порозвалювалося.
Пухленина, -ни, ж. = пухлятина.