Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

оступачити

Оступачити, -чу, -чиш, гл. Поставить въ тупикъ, одурачить. Я зо всього викручусь, іще й їх оступачу. МВ. (О. 1862. III. 37).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 73.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОСТУПАЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОСТУПАЧИТИ"
Англі́єць, -лі́йця, м. Англичанинъ. Желех.
Доч, до́чері, ж. = дочка. Жени сина, коли хоч — коли можеш, давай доч. Ном. № 9330.
Заба́гтися, гнеться, гл. безгл. Захотѣться. Забаглось дівчині подивитись на свою вроду. Св. Л. 13. Забаглося води: наче ж і солоного не їв. Камен. у. От забаглося тобі не знати чого. Камен. у.
Звія́шки, -шок, ж. мн. У ткачей: снарядъ, на который надѣваются нитки для наматыванія ихъ на катушку челнока. Части ихъ: квадратная подставка — підні́же, на двухъ противоположныхъ сторонахъ вдолблены два столбика — стояки́, на нихъ сверху лежитъ валикъ — вало́к, на каждый конецъ валика, у самыхъ столбиковъ и внутри ихъ, надѣвается по три дощечки — ли́ствиці: въ центрѣ (гдѣ ихъ проникаетъ валикъ) онѣ шире, а къ концамъ сходятся подъ острымъ угломъ; раздвинутая ли́ствиці составляютъ двѣ шестиугольныя звѣзды; концы противоположныхъ ли́ствиць соединены между собою ка́чками; ка́чка — тонкая узкая дощечка, къ обоимъ концамъ которой прикрѣплены шворки, другимъ концемъ своимъ захватывающія концы листвиць, не дозволяя имъ расходиться. МУЕ. III. 14.
Зем, зе́ми, ж. Полъ въ домѣ, преимущественно вымощенный кирпичемъ. Він сам розорив хату свою, а брат його зем розібрав. Зем була цеглою виложена в хаті, так він цеглу повикопував. Павлогр. у. ( Залюбовск.).
Легеня, -ні, ж. Легкое (pulmo). Стали суди судити, комарика ділити: сьому-тому по стегну, а Костеві голова... а Йванові печінка... а Грицькові легені. Н. п.
Мотови́ло, -ла, с. 1) Снарядъ для наматыванія нитокъ съ веретена. Представляетъ изъ себя палку, развдвоенную въ видѣ вилокъ на одномъ концѣ, а другой, болѣе толстый, конецъ оканчивается перекладиной. Вас. 201. Чуб. VII. 410. Гол. Од. 36. Части: палка — держівно, раздвоеніе — вилиці з ріжками (ріжки. Конст. у.), перекладина — вилок (перехрестя. Констан. у.). Шух. І. 150. Накупив веретен, нема мотовила. Чуб. 2) Названіе вола, имѣющаго привычку мотать головою во время запряганія. КС. 1898. VII. 47. Ум. мотови́льце, мотови́лечко.
Роланик, -ка, м. пт. = ремез. Вх. Пч. II. 13.
Скаменіти, -ні́ю, -єш, гл. = скам'яніти.
Штурхнути, -хну, -неш, гл. Однокр. отъ штурхати. Дайте нам курку, бо в вікно штурхну. Чуб. IІI. 431.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОСТУПАЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.