Буркувати, -ку́ю, -єш, гл.
1) Мостить (камнемъ). Зробив.... бурковану дорогу.
2) Ворковать. На калині зозуля, вона не кує — буркує.
Важак, -ка, м. Палочка, на которой наматываютъ и завязываютъ петли при плетеніи сѣтей.
Ду́мний, -а, -е. 1) Задумчивый, мыслящій. І думнеє чоло похмарніло. 2) Гордый. Чого ж ти така думна? Чого ти погорджаєш поповичами?
Наслати Cм. насилати.
Нишпорка, -ки, об.
1) Человѣкъ, постоянно чего-то ищущій, во все сующій свой носъ для развѣдыванія. Годі нишпоркою ходити на довідки до нас.
2) ж. Шареніе, исканіе. піти по нишпорках. Начать выискивать, шарить.
Орудник, -ка, м. Руководитель. І те велике, що він починає, орудників грядущих дожидає.
Прижовкти, -кну, -неш, гл. Нѣсколько пожелтѣть.
Прощання, -ня, с. Прощаніе, разлука. Плаксивее з синком прощання. На прощанні випросила Маруся в Василя сватаний платок.
Тілі-тілі, меж. для выраженія игры на скрипкѣ. Тілі-тілі скрипочка, впала баба з припічка.
Хитромовний, -а, -е. Витійскій. Шкода слави твоєї, вродливая, краска країно! Шкода твого Парфенона, шкода театрів твоїх, шкода Солонових прав, хитромовних річей Демосфена.
