Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Барзки нар. = барзо. Вх. Лем. 390.
Гнітити, -чу, -тиш, гл. 1) Давить, прессовать, нагнетать. Камінюка гнітила. Стор. МПр. 21. Гнітили сир. Левиц. І. 466. 2) — терен, сливи. Сохранять на зиму въ кадкѣ съ водой, надавивъ сверху тяжелымъ деревяннымъ кружкомъ. Гнічені сливи. Чуб. II. 29. 3) Угнетать. Усе, що гнітить чоловіка в занедбалім товаристві. Стор. 4) гнітити хліб. Подрумянивать. Чуб. І. 123. (Чтобы хліб гнітити, беруть немного соломы, зажигаютъ и кладутъ на припічку). 5) Бить. Як начали вони її гнітить тими молотами. Чуб. II. 263. 6) гнітити на серці. Скрывать въ душѣ тяжелое чувство. Бачу я та мовчу: усе на свойому серці гнічу. Кобел. у.
Джаву́р, -ра, м. Гяуръ. К. МБ. X. 10. К. Бай. 149.
Задьо́рний, -а, -е. = задирливий. Таке задьорне було, що до всякого так у вічі й лізе як тая оса. Кв. І. 234.
Насічка, -ки, ж.? Коли коні їдять січку, держи й насічку. Ном. № 13229.
Облизень, -зня, м. Первоначально: облизываніе себя. ззісти облизня говорилось сперва о собакѣ: разсчитывала получить ѣду, но ничего не получила, лишь облизалась. Отсюда уже о людяхъ: піймати, вхопити, ззісти облизня. Получить отказъ, потерпѣть неудачу. Котл. Н. П. 352. Ріпиця, як той цуцик, вхопивши облизня... Сим. 231. От же той жевжик піймав у вас облизня: мов тертого хріну понюхав. Харьк. у. дати облизня. Отказать кому. Cм. облизуватися.
Протрухлявіти, -вію, -єш, гл. Прогнить, стать трухлымъ.
Утикати I, -каю, -єш, сов. в. уткнути, -кну, -неш, гл. 1) Втыкать, воткнуть, водружать, водрузить, вонзать, вонзить. Не втикай тут тички. 1 просто в рот кинжал уткнув. Котл. Ен. V. 50. 2) Только сов. в. — кого чим. Ткнуть. Мене неначе ножем уток. Федьк.
Хозяін, -на, м. и пр. = хазяїн и пр.
Шкірений, -а, -е. = шкуратяний.