Загріва́ти, -ві́ю, -єш, сов. в. загрі́ти, -рі́ю, -єш, гл. 1) Согрѣвать, согрѣть. А чортяка до парубка, давай загрівати його. Та прихили своє личко, най моє загріє. 2) Проникнуть со своимъ тепломъ. Туди (в труну) й вітер не завіє, і сонечко не загріє. Мир. 183.
Запрячи́, -ряжу́, -же́ш, гл. = запрягти.
Ле́мбик, -ка, м. Алембикъ, перегонный кубъ.
Лопати́лно, -на, с. Ручка у лопаты.
Марномо́вець, -вця, м. Пустословъ.
Мо́ня, -ні, ж. Дѣтск. Молоко. Ум. мо́нечка, мо́нька.
Понасторошувати, -шую, -єш, гл. = понасторочувати. Вітряки на горбах понасторошували крила.
Струшувати, -шую, -єш, сов. в. струси́ти, -шу́, -сиш, гл.
1) Стряхивать, стряхнуть. Кожух його струшує.
2) Отрясывать, отрясти. Піду хоч яблучок струшу. Струсив грушу, назбірав... груш.
Чоботище, -ща, м. Ув. отъ чобіт.
Чубатий, -а, -е. Хохлатый. Чубатий іде — лихо за собою несе. Кури чубаті. чубаті уставки. Уставки съ особаго рода вышивкой. Ум. чубатенький.
