Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Базі, -зів, м. мн. Разговоръ, росказни. Пора й за роботу, а у його все базі та базі. Екат.
Вертепа, -пи, ж. Пропасть, оврагъ, ущелье. Вх. Лем. 396.
Відвернути, -ся. Cм. відвертати, -ся.
Глазки мн. Желѣзныя грузила у невода. Радом. у.
Дзіґера́й, -ра́ю, м. = Нежить. Вх. Зн. 15.
Дога́на, -ни, ж. 1) Порицаніе, хула; упрекъ. Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного. Ном. № 5686. 2) Недостатокъ, порокъ. А що мені за догана, що я руда та погана — за те мій батько багач. Чуб. V. 1139. Дога́ну да́ти. Осудить, охулить, упрекнуть, найти недостатокъ. Козаченько за дівчину та три копи дав та щоб її ніхто не займав, ніхто не займав, за ручку не взяв, перстеня не зняв і догани не дав. Мет. 317. Що Лукенька у батенька дитина була, усім вона парубочкам догану дала. Чуб. V. 1157. Свита добра, ніхто догани не дасть. Борз. у. Ум. Дога́нка, дога́нонька, дога́ночка. Любить тебе отець, любить тебе мати, тільки тобі доганочки, що ти небагатий. Чуб. V. 118. Тільки тобі доганочки, що ти не чорноброва. Чуб.
Копанина, -ни, ж. Копанье постоянное.
Посміховисько, -ка, с. = посміховище. Гн. І. 115.
Розламувати, -мую, -єш, сов. в. розлама́ти, -ма́ю, -єш, гл. Разламывать, разломать.
Шкитавий, -а, -е. Бродячій, не имѣющій опредѣленнаго мѣста жительства. Вх. Зн. 82.