Галиця, -ці, ж. = галка 1. Кинув не палицю, убив не галицю, скублю не пера, їм не м'ясо.
Дре́во, -ва, с. = дерево. А зузуля стрепенула, в темний луг полинула, сіла собі на високім древі. Над водою посажене древо зеленіє. Ум. дре́вко. Помости гніздечко й у садочку, на високім древку, на яворку.
Дульє́ти, (єт?, ж.) мн. Родъ женской одежы. Були в свитках, були в охвотах, були в дульєтах і капотах. Були всі грішні жіночки.
Клонити, -ню́, -ниш, гл.
1) Клонить, наклонять. Клонить і в дощ, і в погоду зелені віти додолу. Лежу собі та й думаю, а сон мене так і клонить. Ой сон, мати, ой сон, мати, сон головоньку клонить.
2) клонити голову. Кланяться. І не прохались, бо такий невірний був немилосердний, що дурно й голову було клонити.
Лап! меж. Хвать. Пан лип за кешеню, аж і хустки нема. А ззаду молдаван лап Антося за комір.
Надивля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. надиви́тися, -влю́ся, -вишся, гл. Насматриваться, насмотрѣться. Годі надивлятися на нього. Я по тобі, луже, не наложуся, кого вірно люблю, — не надивлюся. Він на неї не надивиться.
Насуплювати, -плюю, -єш, сов. в. насупити, -плю, -пиш, гл. Нахмуривать, нахмурить. Насупити брови. І Данило инший став, як одружився: вже не насуплені чорні брови і на устах ласкавий усміх. Насупило, — аж світу Божого не видно.
Позапихати, -ха́ю, -єш, гл. Запихнуть, засунуть (во множествѣ). Позапихав злидні в боклаг.
Покороткий, -а, -е. Коротковатый. Покоротка свита.
Прохання, -ня, с. Просьба. На моє прохання.... одгукнулись.
