Виношуватися, -шуюся, -єшся, сов. в. виноситися, -шуся, -сишся, гл.
1) Пронашиваться, проноситься.
2) Изнашиваться, износиться.
Гліт, глоту, м. Тѣснота, давка.
Глуха, -хи, ж. = глуханя.
Зару́бувати, -бую, -єш, сов. в. заруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. 1) Зарубливать, зарубить, убить рубящимъ орудіемъ. Коня візьмуть і попружечку, тебе зарубають, мою душечку. 2) Дѣлать, сдѣлать зарубку, насѣчку. 3) — язик. О лошади: ранить языкъ травою. 4) — себе. Ограждаться, оградиться, защититься. Ой піду я в полонину та в зелену пущу, там я себе зарубаю, нікого не пущу.
Поважатися, -жа́юся, -єшся, гл.
1) Уважаться.
2) — за. Считаться чѣмъ. Ні сама послідня дівка в нашому селі так би не зробила, як моя дочка, що поважалася за саму першу.
Проґавитися, -влюся, -вишся, гл. = проґавити. Ледачі чабани проґавляться.
Таськання, -ня, с. Призывъ утокъ крикомъ: тась-тась!
Фурдиґати, -ґаю, -єш, гл. Вертѣть? (съ шумомъ?). Тікайте з хати, бо я буду веретеном фурдиґати.
Черезсіделень, -льня, м. Черезсѣдельникъ.
Чернещина, -ни, ж. Монастырскія помѣстья.
