Виселяти, -ля́ю, -єш, сов. в. виселити, -лю, -лиш, гл. Выселять, выселить. Із неволі на родющу любу землю виселяє.
Глупина, -ни, ж. Глухое, густо заросшее мѣсто въ лѣсу. У глупині вовки.
Дові́льній, -я, -є. 1) Довольный. Я довільний вашим словом, кохані судці. 2) Доступный для пользованія каждому. — «Чи можно з цієї криниці коня напоїти?» — Чому ж, не можно: вода довільня. 3) Имѣющійся въ достаточномъ количествѣ. Довільні дрова у нас. 4) Произвольный.
Підмазувати, -зую, -єш, сов. в. підмазати, -жу, -жеш, гл.
1) Подмазывать, подмазать. Треба підмазати, жеб не рипів.
2) Давать, дать взятку. Дарма праця: я не підмазував — нічого в суді не зроблять.
Піяцтво, -ва, с. Пьянство.
Повикінчувати, -чую, -єш, гл. Окончить многое.
Полив'яний, -а, -е. Глазированный, муравленный. Тут їли різнії потрави і все з полив'яних мисок. Се ще тютя з полив'яним, носом.
Посторонь нар. Въ сторону, поодаль, особнякомъ. Яким вже я тихим видом не підходила розмовитись з нею, роспитаться за все, так вона ж од мене посторонь.
Привілля, -ля, с.
1) Приволье, раздолье. На вовків там привілля, — все пущі, а людей нема.
2) Достатокъ. Нема привілля ніякого у його, як же за його йти.
3) бути за привіллям. Быть въ уютномъ удобномъ мѣстѣ. Був за привіллям у вас і я, і коні.
Украї́на, -ни, ж. 1) = країна. Прибудь, прибудь, мій миленький, з україн далеких. Ой по горах, по долинах, по широких українах, ой там козак похожає. 2) Украйна, Малороссія — страна, заселенная украинскимъ народомъ, Так звана по письменські Мала Россія, а по народньому Україна. Зажурилась Україна, що нігде прожити: гей витоптала орда кіньми маленькії діти. Як із день-години зчинилися великі війни на Україні. Та немає лучче, та немає краще, як у нас на Вкраїні: та немає ляха, та немає пана, немає унії. Паша дума, наша пісня, не вмре, не загине, — от де, люде, наша слава, слава України. Настав инший порядок на Вкраїні, як почали князьки-Русь її оберегати, з неї собі данину брати і своєю, Руською землею її називати. Ум. українонька, україночка.
