Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

обковувати

Обковувати, -вую, -єш, сов. в. обкувати, -кую́, -єш, гл. 1) Оковывать, оковать кусокъ металла, обдѣлать ковкою. Я його (залізо) сам буду на горен класти, а ви тільки молотом обковуйте. Чуб. II. 239. 2) Оковывать, оковать. Обкували себе золотом. Левиц. І. 299. 3) Куковать, покуковать вокругъ чего. Нехай соловейко гніздо в'є, а сива зозуленька обкує. Н. п.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 12.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОБКОВУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОБКОВУВАТИ"
Бісіянський, -а, -е. = бісовський. Какъ бранное слово встрѣчено въ народ. разсказѣ: Ну, та й утяла ж бісіянська віра! так гуля й набігла. Грин. II. 207.
Викомпонувати, -ную, -єш, гл. Выдумать, придумать. Про що иншому і згадать страшно, те низовець.... викомпонує, вимізкує. К. ЧР. 137.
Відмести Cм. відмітати.
Да́нка, -ки, ж. То, что дано, даяніе. Обіцянка, а не данка — дурному радість. Ном. № 4515.
Дя́дин, -на, -не. = дядьків. Дядин двір. Чуб. III. 429.
Клюпати, -паю, -єш, гл. 1) Стучать. Вх. Зн. 26. 2) = клюкати 1. Жонва клюпає дзьобом в дерево. Вх. Зн. 26.
Музю́к, -ка́, м. = мізюк. Козелец. у.
Небожчиця, -ці, ж. Покойница. Молодиці небожчицю убірали. МВ. (О. 1862. І. 91).
Утушковуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. утушкуватися, -куюся, -єшся, гл. Кутаться, закутываться, закутаться. Наділа корсет, кожушину й свиту: і на щоб так утушковуватись. Харьк.
Цирочка, -ки, ж. Ум. отъ цирка.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОБКОВУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.