Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відпрошуватися, -шуюся, -єшся, сов. в. відпроситися, -шуся, -сишся, гл. Отпрашиваться, отпроситься. Циган насилу одпросився, — вони його покинули та й пішли. Рудч. Ск. II. 183. Відпросились у матері у Київ. Стор. МПр. 34.
Гордува́ння, -ня, с. Дѣйствіе гордящагося, гордыня, пренебрежительность. Ой дівчино гордовита, гордуєш ти мною, — буде твоє гордування все передо мною. Грин. ІІІ. 233.
За́водь, -ді, ж. Заливъ. Левч. 42.
Збезче́стити, -че́щу, -стиш, гл. Обезчестить. Той Карній Заволока збезчестив мене. КС. 1883. VII. 501.
Злітній, -я, -є. Среднихъ лѣтъ. Злітній чоловік. Звенигор. у.
Поруга, -ги, ж. Поруганіе, оскорбленіе. Віри своєї християнської у поругу вічні часи не подайте. АД. II. 7. Я знаю, що ти мої сестри не лишиш в поругу. Федьк. Ум. поругонька. Мет. 141.
Предківщина, -ни, ж. Старина; унаслѣдованное отъ предковъ. Моя се предківщина по варягах. К. ПС. 134.
Фарфолиз, -за, м. Блюдолизъ. Шейк.
Хуторянець, -нця, м. = хуторянин. Мет. 373.
Шпати, шпаю, -єш, гл. Копаться, рыться. Вх. Зн. 83.