Ламати, -ма́ю, -єш, гл.
1) Ломать, ломить, преломлять. Бог ламав, та й нам давав. Гамалія по Скутарі, по пеклу гуляє, сам хурдигу розбиває, кайдани ламає. Вітер в гаї нагинає лозу і тополю, лама дуба, котить полем перекотиполе. Узявши ж п'ять хлібів та дві риби і поглянувши на небо, благословив їх і ламав, і давав ученикам класти перед народом. Взявши Ісус хліб і поблагословивши, ламав і давав їм і рече: прийміть, їжте: се єсть тіло моє.
2) Размывать (о водѣ). Ворскла — річка невеличка, береги ламає.
3) Нарушать; не сдерживать слова. Не ламав я Божого закону. Не то ламле суботу, а ще й отцем своїм зве Бога. Хто ламає слово, той віру ламає.
4) — коноплі. Бить коноплю при обработкѣ ея.
5) — язик. Коверкать рѣчь, слова. Ламаючи язик на татарський штиб.
Мути́ти, мучу́, -тиш, гл. 1) Мутить, возмущать. 2) Производить безпорядокъ. Мутив, як на селі москаль. Доти лях мутив, доки не наївся.
Накрамарюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. Наторговать.
Натрус, -су, м. = натруска 1.
Охати, -хаю, -єш, гл. Охать, стонать. Чує, щось оха.
Пляц, -цу, м. 1) Площадь. 2) = плець. 3) Крестьянскій надѣлъ: поле въ 3 руки и огородъ вмѣстѣ. 4) Мѣсто для поединка. Ідуть вони на мідний пляц битися. видали собі пляц. Вызвали другъ друга на бой.
Полявина, -ни, ж.
1) Поляна. Пасли овець на полявинах.
2) полявина. Часть невода: пространство сѣти изъ 4-хъ ячей дев'я́тки или трехъ семиразки; черезъ каждыя двѣ полявини по длинѣ невода прикрѣпляютъ поплавокъ.
Попірчити, -чу, -чиш, гл. Побить, трепку дать. Трохи мене півень не попірчив, уже був хвіст ростопірчив.
Риґувати, -ґую, -єш, гл. Дурно писать. Ото риґує, — такі карлючки, що й не розбереш.
Теслярський, -а, -е. Плотничій. Рівняє роботу теслярську до косарської.
