Безкоровайний, -а, -е. 1) О свадьбѣ: безъ соблюденія свадебныхъ обрядовъ.
2) О лицѣ: вступившій въ бракъ безъ свадебныхъ обрядовъ.
3) О дѣтяхъ: зачатый до брака.
Довба́тися, -ба́юся, -єшся, гл. 1) Ковыряться. 2) Копаться, рыться. Все в кишені довбавсь.
Живня́к, -ка́, м. Щетина, собранная съ живыхъ свиней.
Качалковий, -а, -е. Относящійся къ качалк'ѣ.
Кляч, -ча, м. Каждая изъ двухъ палокъ на концахъ рыболовной сѣти (гонишної сітки), невода; къ клячу привязанъ капать, за который вытягивается сѣть. Біля кляча на сподах камінь, щоб сторч кляч ішов.
Ложи́тися, -жу́ся, -жишся, гл. Ложиться. Білу постіль стелила, сама ся спати дожила.
Стрічка, -ки, ж. 1) Лента. Росплітали коси та стрічки знімали. 2) Тесемка. Ум. стрічечка.
Тридцять, -ти числ. Тридцать. Змій дає йому ще книжку на тридцять днів.
Челядь, -ди и -ді, ж. 1) Молодежь, молодые люди и дѣвушки. А Наталя за всю челядь славилась красою. ходити між челядь. Бывать въ собранія молодежи. На свадьбѣ челядь — это участники свадьбы изъ молодежи. Брязнули ложечками ще й тарілочками: Марусина челядь сідає вечерять. 2) Женщины (дѣвушки и замужнія). Въ томъ-же значеніи употребляется: біла челядь. Коли турки воювали, білу челядь забірали. Ні в чім буде між білу челядь піти погуляти. 3) Слуги, прислуга, домочадцы. Раз поїхав той князь на полювання, да й одбивсь у пущі од своєї челяди. Попівський хліб роспірає челяді бік. Дворова челядь. Ум. челя́дка, челя́донька, челядочка. А за сим словом бувай же здорова, не сама собою, з отцем і маткою, із своєю челядкою. Усю челядоньку порозбужала. Була челядонька, та вся заміж вийшла.
Чернобіль, -лю, м. Раст. Gentiana carpatica.