Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Блідість, -дости, ж. Блѣдность. Желех.
Візничий, -чого, м. = візник. Велю коникам вівса дати, а візничому підождати. Грин. ІІІ. 491.
Збі́рниця, -ці, ж. 1) Метла. ЗЮЗО. II. 180. 2) Сборище. Котл. Ен. IV. 71.
Повимерзати, -за́ємо, -єте, гл. Вымерзнуть (во множ.). Не сходить у мене на городі нічого: рано посіяла, так мабуть повимерзало. Черниг. у.
Поназнавати, -наю́, -єш, гл. То-же, что и назнати, но во множествѣ.
Пообпоганюватися, -нюємося, -єтеся, гл. Обгадиться (о многихъ).
Простирало, -ла, с. Простыня. Камен. у. То дайте ж нам, дайте, щосьте нам обіцяли: три подушок імхових і тоє простирало, що шовком вишивано. Лукаш. 163. Узяв, закрив сі простиралом вочі, аби ся не дивив. Гн. І. 31.
Список, -ску, м. 1) Списокъ, запись. Ти вже виписаний з наших списків. Грин. II. 149. У сільські списки так його записали. Кв. І. 228. 2) Копія.
Троскотіти, -чу́, -ти́ш, гл. = троскотати.
Чмихнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ чмихати. Фыркнуть, подуть. То муцик, вирвавшись на двір, на голос гончих одізвався, чмихнув, завив, до них озвався. Котл. Ен. IV. 44. Фыркнуть отъ смѣха. Сим. 192.