Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

небожчик

Небіожчик, -ка, м. 1) Покойникъ. 2) Бѣдняжка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 537.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НЕБОЖЧИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НЕБОЖЧИК"
Гильнистий, -а, -е. = гіллястий Желех.
Же́вжичок, -чка, м. Ум. отъ жевжик.
Зміна, -ни, ж. 1) Перемѣна, измѣненіе. Левиц. І. (Правда, 1868, 496). Ой тому барвіночку нема цвіту зміни. Чуб. V. 104. 2) Смѣна.
Зола, -ли́, ж. 1) Зола. Лучче їсти хліб з золою, та не жити з чужиною. Ном. № 14198. 2) Щелочь. 3) Сырой холодный вѣтеръ осенью или весной. Вітер з золою. Н. Вол. у.
Отроїти, -рою́, -їш, гл. = отруїти.
Плюй, плю́я, м. Плевокъ.
Поморщити, -щу, -щиш, гл. Поморщить, сморщить. Чуб. V. 1106.
Поткнутися Cм. потикатися.
Поцілунок, -нку, м. Поцѣлуй.
Самобійка, -ки, ж. О саблѣ: сама рубящая (въ сказкахъ). Шабелька-самобійка така, що скільки війська не буде, — все сама побє. Грин. I. 100.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НЕБОЖЧИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.