Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

приручати

Приручати, -ча́ю, -єш, сов. в. приручи́ти, -чу́, -чиш, гл. Поручать, поручить. Кому ж ти мене, мій батечку, приручаєш? Мил. 180. Покидаєш мене, серденятко моє! Ой кому ж ти приручаєш? Мет. 25.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 436.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИРУЧАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИРУЧАТИ"
Бахматий, -а, -е. Мѣшковатый, отдувающійся (объ одеждѣ). Уман. у.
Гира! меж. Понуканіе для лошади. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Завча́сний, -а, -е. Заблаговременный. Желех.
Куляга, -ги, ж. = куля 4. Вх. Лем. 430.
Мілі́ти, -лію, -єш, гл. Мелѣть.
Пооблуплювати, -люю, -єш, гл. Облупить (во множествѣ).
Привилей, -ле́ю, м. Привилегія. Дав нам привилей осягти під город поля, гаї і сіножаті, які сами улюбимо. К. ЧР. 225. Чадо попсованого привилеями панства. К. ХП. 23.
Приштапувати, -пую, -єш, гл. Пристегать.
Самозанедбання, -ня, с. Самоотреченіе. К. (Желех.).
Тамтадиль нар. = тамтуди. Гол. II. «30.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРИРУЧАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.