Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бурувати, -ру́ю, -єш, гл. Бурлить. Де ую весні вода бурує, там буде яма. Міусск. окр. Переносно о человѣкѣ: бурлить, бушевать. Прийде та ще й бурує, а що знайде в коморі, — у шинок забере. Г. Барв. 292.
Дітлахи́, -хів, м. мн. = Дітваки. Мнж. 179. Св. Л. 198.
Зарі́ння, -ня, с. = зарінок. Желех.
Заряжа́ти, -жа́ю, -єш, сов. в. заряди́ти, -жу́, -диш, гл. Заряжать, зарядить. Заряжайте ясне ружжо чорним порошком. Чуб. V. 1011. Узяв джура, та узяв малий пістолі заряжати. Мет. 401.
Контентий, -а, -е. Довольный. Чим же ми контенті, як не грошима?
Надбо́ркати, -каю, -єш, гл. Подрѣзать немного крылья у птицы.
Обуватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. обутися, обуюся, -єшся, гл. Надѣвать, надѣть на себя обувь, обуваться, обуться.
Сміливий, -а, -е. = смілий. Ном. № 4334.
Сторцом нар. = сторч 2. Цеглу ставити сторцом, чи класти плазом. Кам.-Под. у.
Уклякати, -каю, -єш, сов. в. уклякнути, -ну, -неш, гл. 1) Опускаться, опуститься внизъ. Цюкни сокирою по гільці, щоб вона уклякнула, а не зрубуй. Волч. у. 2) Становиться, стать на колѣни. Баба перед образами вклякнула, стала Бога просити, щоб Бог дав їм звітки дитину. Чуб. ІІ. 375. В той час увірю, як нам прикажуть вклякнути при столі, та й рученьки зв'яжуть. Гол. І. 349. 3) Присѣдать, присѣсть на корточки. Скакав, та не вклякнув. Ном. № 8813. 4) Коченѣть, окоченѣть, отъ холода. Будуть морозяні зіми, то се дерево швидко вклякне. 5) Только сов. в. Замолчать, смолкнуть. Непремінний кричав на людей: я вам се та те, я на вас військо наведу! А люде: «Які ж ми бунтовники? ми ж усе платимо як слід і слухаємо.» Так він і вклякнув, наче води в рот набрав. Новомос. у.