Гоне́ць, -нця́, м. 1) = Гінець. 2) Раст. Sebum acre L.
Заво́дитися, -джуся, -дишся, сов. в. завести́ся, -ду́ся, -ди́шся, гл. 1) Вводиться, ввестися, отводиться, отвестися. У їх коні не заводяться на ніч у хлів. 2) Вставляться, вставиться. Уже хто й зна відколи все заводиться в його ся картина під скло, та й досі ніяк не заведе. З) Вноситься, внестися (въ книгу, запись). 4) Быть полагаемымъ, положеннымъ на ноты. 5) Заводиться, завестися, появляться, появиться; входить, войти въ обычай; устраиваться, устроиться; основываться, основаться. Як заведуться злидні на три дні, то чорт їх і довіку викишкає. Тоді саме заводивсь універсітет у Харькові. Хиба ж чорноморцеві за службою було коли заводиться спражнім хазяйством? 6) Начинаться, начаться. Вже заводиться дощ. І завелась на ставі геркотня. ще на світ не заво́дилось. Еще и не начинало свѣтать. 7) Начинать, начать состязаніе, споръ, ссору, заспорить, ссориться. Стали ділиться... і завели спориться. Думав, от заведуться за ту віру, так ні... Завелися, як той казав: багатий за багацтво, а убогий — бо-зна й за віщо вже. Як поп'ються горілки, то й заведуться биться. Як би ти не заводивсь, то й не смуткував би тепер, і не стидно б було, що тебе попобито.
Кутати, -таю, -єш, гл.
1) Кутать.
2) Заботиться о комъ, досматривать, воспитывать (дѣтей).
3) Успокаивать, усмирять.
Наві́шній, -я, -є. ? Навішній царенко.
Передзвеніти, -ню́, -ниш, гл. Окончить звенѣть, перестать звенѣть.
Передніший, -а, -е. 1) Передній, находящійся передъ другими.
2) Ближе находящійся. Я до того садка передніший за тебе.
3) Прежній, бывшій передъ этимъ. Ти мені переднішої пісні заспівай, бо це дуже смутна. Ви люде велико розумні, велико письменні, то хиба не знаєте, яка правда була за передніших старшин.
4) Достойнѣйшій, имѣющій болѣе права, предпочтенія въ чемъ; лучшій, отборный. Не хапайся до страви, батько передніший за тебе. Передніших коней повибірали з табуна, а залишили саму ледач.
Розчіплюватися, -лююся, -єшся, сов. в. розчепи́тися, -плю́ся, -пишся, гл. Разцѣпляться, отцѣпляться, отцѣпиться. Як зачепиш його, то і до завтрього, як то кажуть, не розчепишся.
Улупити, -плю, -пиш, гл.
1) Отколоть. отковырнуть, отлупить. Мій кінь сивенький на камінь не ступить, каменя не влупить. Серця б улупила та матінку купила.
2) Ударить А він його здоровенною булавою як улупить, то так і вжене в землю. Ще будем по закону судити, що тобі в спину влупити. А як влупить чортяку грім, заб'є його.
3) Побѣжать быстро. Як повернеться назад та як улупе до ями.
Шваб, -ба, м.
1) Нѣмецъ.
2) Насѣк. Carabus scheidleri.
Штучечка, -ки, ж. Ум. отъ штука.
