Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

мівний

Мі́вний, -а, -е. Рѣчистый, говорливый, многорѣчивый. Кіт лівний, хлоп мівний всюди поживиться. Ном. № 1257.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 430.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МІВНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МІВНИЙ"
Вандрувати, -ру́ю, -єш, гл. = мандрувати. Желех. Фр. Пр. 136.
Випрати, -перу, -реш, гл. Вымыть (о бѣльѣ). Та виперу чумакові штани та сорочку. Рудч. Чп. 43.
Віжечки, -чок, ж. мн. ум. отъ віжки.
Вільга, -ги, ж. 1) Мокрота, влага. 2) пт. иволга. Ум. вільженька.
Замо́ва, -ви, ж. Заговоръ, заклинаніе. Замова від гадюки.
За́ти́шно нар. Уютно, укромно; тихо. Захотів пишно! аби затишно. Ном. № 9890.
Непокій, -кою, м. Безпокойство, смущеніе, тревога. Красне личко серцю непокій. Ном. № 8917.
Патлатий, -а, -е. Длинноволосый, косматый. Неси, Боже, патлатого, щоб було за віщо скубти. Чуб. І. 245.
Полінивий, -а, -е. Лѣноватый. Н. Вол. у.
Придивитися Cм. придивлятися.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МІВНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.