Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Булянка, -ки, ж. = бульбисько. Гн. 11. 107.
Вентерь, -ря, м. = ятір.
Ґрундаль, -ля, м. Грубый человѣкъ. Вх. Уг. 235.
Зв'я́ка Cм. звяга.
Їдець, -дця́, м. Ѣдокъ. Рудч. Ск. І. 2.
Перевозець, -зця, м. = перевізник. Ой ви, хлопці-перевозці, перевезіть мене на той бік Дунаю. КС. 1883. IV. 735.
Пожадання, -ня, с. Пожеланіе, желаніе.
Позволяти, -ля́ю, -єш, сов. в. позволити, -лю, -лиш, гл. Позволять, позволить. Я люблю дівчину та й мислю її взяти; не позволяють вороженьки, ще й рідная мати. Чуб. V. 137.
Чуйний, -а, -е. 1) Чуткій. К. МБ. XI. 155. Чуйними ушками в садочку надслухає. Гол. IV. 357. Татарина чуйним він чує ухом. К. ПС. 116. Велико чуйна до краси і сили рідного.... слова. К. ХП. 16. 2) Бдительный. Будь чуйний. Одкриттє св. Іоанна Богосл. III. 2. 3) Сознательный, въ сознаніи. Меланія зовсім чуйна була: хоч очі од спання помаліли, та дивилися.... жваво. МВ. ІІ. 202. Ум. чуйненький. Старесенька, малесенька, ледві од землі видно, а ще чуйненька, говірка. МВ. І.
Шкрябання, -ня, с. Царапанье.