Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відрубувати, -бую, -єш, сов. в. відруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. 1) Отрубывать, отрубить. Голову йому відрубав. Рудч. Ск. II. 69. Відрубай кінець, щоб корочча палиця була. 2) Только сов. в. = відрізати 2. А вона мені як одрубала, та ще й при дочках. Левиц. І. 140.
Крадюка, -ки, м. = крадій. Мир. у. Слов. Д. Эварн.
Мерщі́й нар. Скорѣй, поскорѣй. Діли мерщій! Кв. Ум. мерще́нько. Чуб. VII. 576.
М'яси́во и мняси́во, -ва, с. Мясное; мясная пища, кушанье. Столи його погнулись від м'ясива. К. Іов. 47. На обід у запорожців мало подавали м'ясива, а все тілько рибу. К. ЧР. 285.
Осібне нар. Особо, отдѣльно. Не осібне поклади; а те докупи. Камен. у.
Паства, -ви, ж. Пастьба. Волів прижене з пастви. Харьк. у.
Підмогтися, -жуся, -жешся, гл. Поправить свои обстоятельства. Запрацюю щось, підможуся, та візьму таки Наталю. МВ. І. 151.
Рибин, -на, -не. Рыбій. Збірав музики — рибини язики. Чуб. III. 116.
Таліянка, тальянка, -ки, ж. Итальянка.
Чорногрудка, -ки, ж. Ruticilla tithys. Вх. Уг. 275.