Гра́ч, -ча́, м. 1) Игрокъ. Ні грач, ні помагач. 2) Музыкантъ. Які грачі, шані й танці.
Лопота́ти, -чу́, -чеш и лопоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Шелестѣть (бумагой, лощеной матеріей). 2) Стучать или топать, бѣжа. Щось лопотить, чи не отаман? Тільки що дасть Бог ранок, то всі до його аж лопотять. 2) Хлопать. Крилоньками (голуби) лопотали. Лопотить у домні. 3) Болтать безъ умолку.
Немівний, -а, -е. Неразговорчивый, молчаливый. Кіт нелівний, хлоп немівний — обоє ледащо.
Підкуса, -си, ж. Искушеніе.
Підхоплюватися, -лююся, -єшся, сов. в. підхопитися, -плю́ся, -пишся, гл. Схватываться, схватиться съ мѣста, вскочить, подняться быстро. Минала ніч, що й не оглянулись, і сонечко підхопилось.
Поділ, -до́лу, м.
1) Низменное мѣсто, низменность. Ой ходила, подруженьки, з гір на поділ. Заграли коники на подолі.
2) Подолъ женской рубахи. Не цвіла калинонька ік Петру, да зацвіла калинонька ік Різдву — а в мого свекорка у коморі, а в мене молодої у подолі. Чаще во мн. ч. подо́ли. В подолах мережки. Тим же вона мабуть горда, що в подолях лиштва. Ум. поді́лок, поді́лочок. А на тії Бондарівні в поділках мережка. Ой чи є де дівка пишна, що в поділках лиштва.
Причапати, -паю, -єш, гл. Приплестись. Причапали старі баби, охаючи.
Розрізнятися, -ня́юся, -єшся, сов. в. розрізнитися, -ню́ся, -нишся, гл. Раздѣляться, раздѣлиться, разлучаться, разлучиться, пойти разными путями. Як же почули Олену, так зараз і розрізнились, неначе й не вони. Ой у полі, в полі три дороги — треба розрізнитись.
Солонець, -нця, м.
1) Солончакъ. Яром, яром за товаром, а горами за волами, солонцями за вівцями. Біжить як на солонець. Очень спѣшитъ.
2) Трава, растущая на солончакахъ.
Утікацький, -а, -е. Принадлежащій бѣглецу.