Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вимова

Вимова, -ви, ж. 1) Выговоръ, произношеніе. Ном. № 6072. 2) Обусловленное договоромъ добавочное вознагражденіе. Вимова така: окромі грошей, одежа й харч. 3) Отговорка. Ум. вимовка. Ти береш тридцять рублів, а вимовна яка есть у тебе? Хоч свита або що? Зміев. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 171.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИМОВА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИМОВА"
Ду́бом нар. Дыбомъ. Дубом стає волос. Чуб. ІІІ. 328.
Забла́говістити, -щу, -стиш, гл. Заблаговѣстить.
Макі́трище, -ща, с. ув. отъ макітра.
Настилування, -ня, с. Вышиванье и вышивка гладью. Чуб. VII. 415.
Попідпрягати, -га́ю, -єш, гл. Припрячь (во множествѣ).
Приємність, -ности, ж. 1) Пріятность. 2) Удовольствіе.
Троякий, -а, -е. = трояковий. Раду радили не єднакую, не єднакую, а троякую. АД. І. 1. Збірала трояке зілля на чари мені. Чуб. V. 31.
Утишка, -ки, ж. Затишье.
Хомля, -лі, ж. = хомівка. Гол. Од. 76.
Шупоня, -ні, ж. Родъ кушанья. Гайс. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИМОВА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.