Де-не́будь, нар. Гдѣ-нибудь: куда-нибудь. На Подолі, на Діяніях парубки розводять огнище де небудь недалеко од церкви. Коли ж ми тії бусурманщини лякалися? коли ж таки ми од єї де-небудь ховалися?
Ду́бкати, -каю, -єш, гл. Топать, производить топаньемъ шумъ.
Кесарь, -ря, м. Кесарь, императоръ. Та заразом щоб докапать, вони на раді й присудили, щоб просто кесаря назвать самим Юпитером. Война настала од кесаря пана уже виволана. Ум. кесарик. Загадала Наталія кесарика вбити.
Переколотити, -чу, -тиш, гл. Взболтать.
Помір II, міру, м. Измѣреніе земли.
Потанути, -ну, -неш, гл. Растаять. Вже багато потало снігу. Погинуть лихі люде, як той сніг нехай потануть.
Потирати, -ра́ю, -єш, сов. в. потерти, -тру, -тре́ш, гл.
1) Тереть, потирать, потереть. Ученики його їли колосся, потерши в руках. Чи не висять рушнички нам потерти ручки? Не лучче б нам з ляхами... мирно пробувати, аніж пійти лугів потирати, своїм тілом комарів годувати. потирати руни об ко́го. Помыкать кѣмъ. Досталося ледачому руки потирати. Барили воду з нас ледачі дуки і потирали об козацтво руки.
2) Разбить. Буком узяв, потер горці до жука.
Саморослий, -а, -е. О землѣ: грунтъ, нетронутая почва. Тут нема вже чого далі й копати: пішла саморосла земля.
Хлопити, -плю, -пиш, гл. — дух. Захватывать духъ. Квітки пахнуть, аж хлопить дух.
Хоружий, -жого и пр = хорунжий и пр.
