Вітречко, -ка, м. Ум. отъ вітер.
Дійма́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. дійня́ти, (дойняти), -дійму́, -меш, гл. 1) Донимать. Його а ні пуга, ні кій не діймають. Ганьбою не візьмеш, так силою діймеш. 2) Понимать. Торочиш йому, аж піт тобі котить, а він нічого не діймає. 3) Добирать, добрать, дополучать, дополучить. Сам купив кобилу за шістьдесят, а продав за сорок, — цілих двадцять рублів не дойняв. Cм. Донімати. 4) Діймати ві́ри, пра́вди. Вѣрить, довѣрять. А козак добре дбає, на жінку не потурає, жінці віри не діймає. Хиба ти йому доймаєш правди?
Затрю́хати, -хаю, -єш, гл. Побѣжать мелкой рысцой.
Зи́кати, -каю, -єш, сов. в. зикнути, -ну, -неш, гл. Кричать, вскрикнуть. Дядько не схотів — ще став зикати на його. Як не крикне, як не зикне. Реве, лютує Византія, руками берег достає; достала, зикнула, встає.
Оне, оне́є, мѣст. Это. Употр. въ выраж. не оне́, не онеє въ знач. не хочетъ (этого): Та і Тетяна нишком плаче, а до роботи не оне. Хоть чоловік і не онеє, коли же жінці, бачиш, теє, так треба угодити їй.
Підданство, -ва, с.
1) Подданство.
2) Состояніе въ крѣпостной зависимости.
Поодужувати, -жуємо, -єте, гл. Выздоровѣть (о многихъ). Ті люде поодужували.
Посеред нар. Среди. Дивиться, посеред моря горить огонь. Дівчино моя, ти ж моя мати, дай мені вечеряти хоч посеред хати.
Пролиз, -зу, м. Незамерзающее мѣсто на рѣкѣ. Аж зирк, —заєць у пролизі чмиха.... бідний лапками перебіра, от-от під лід піде. Оце пролиз буде, а по при нею їдуть через річку і не провалюється крига.
Спір, спо́ру, м.
1) Споръ. Ні спору, ні ласки.
2) Спорость, успѣшность въ работѣ. У їх великий спір у молочі. Постаріли ми ще за сі годи, — нема й того спору в руках, що й тоді був.
3) ? То були відьми і збірала спір із жита, щоб не було уроджаю.
4) Астма.
5) Нагроможденныя кучи вскрывшагося и снова смерзшагося льда.
