Гу́сто, нар. 1) Густо. Де густо, там не пусто. Густо замісила тісто. 2) Обильно. Густо сльози ллються. 3) Во множествѣ, много. Манастирь весь богомольці густо обступили. Людей було не дуже густо. 4) Часто. Густо дивиться, та рідко бачить. Ча́сто й гу́сто. Очень часто. Моя мати часто і густо плаче за мною. Таких парубків часто й густо можна зустріти по наших хуторах та селах. 5) — дзвони́ти. Звонить во всѣ колокола. Як вийшла вона слідом за попадею, то вже густо дзвонили, аж стара дзвіниця хиталась. Ум. Густе́нько, густе́сенько.
Ді́йсність, -ности, ж. Дѣйствительность.
Звика́тися, -ка́юся, -єшся, сов. в. зви́кнутися и зви́ктися, -нуся, -нешся, гл. Свыкаться, свыкнуться. Галя сперва жахалась його, а далі звиклась.
Зи́чити, -чу, -чиш, гл. Желать, хотѣть. Нехай ті плачуть, що нам зле зичуть. Старий Гуня доброго тобі здоров'я зичить.
Необмильний, -а, -е. = неомильний.
Нирнути Cм. ниряти.
Облупати, -ся. Cм. облупувати, -ся.
Одуматися, -маюся, -єшся, гл. Одуматься. От кравець як одумавсь, як побіг, та на дуба й сховавсь.
Перетоплювати, -люю, -єш, сов. в. перетопити, -плю́, -пиш, гл.
1) О воскѣ, салѣ и т. п. Перетапливать, перетопить.
2) Переплавлять, переплавить.
3) Только сов. в. Вытопить, окончить топить (печь). Уже люде перетопили, уже й поснідали.
Прочнути, -ся. Cм. прочинати, -ся.
