Голостьоб, -бу, м. Возвышенное мѣсто безъ растительности.
Запи́на, -ни, ж. Преграда, помѣха. А Дніпро, як кажуть, татаринові не запина.
Запу́ст I, -ту, м. 1) Густо выросшій лѣсъ, густая молодая заросль. 2) Живая изгородь.
Кіп, -пу, м. яки́м кі́пом ти міг то учини́ти? Какимъ образомъ, какъ ты могъ. это сдѣлать?
Несвідомо нар.
1) Не зная; безъ вѣдома.
2) Безсознательно.
Позносити, -шу, -сиш, гл. То-же, что и знести, но во множествѣ. Вода... позносила млини. Позносивши мішки в комору... посідали. Позносили ото вони з воза свої клунки.
Потішати, -ша́ю, -єш, сов. в. потішити, -шу, -шиш, гл. Радовать, обрадовать, утѣшать, утѣшить. Кого Бог засмутить, того і потішить. Нехай Ірод марно погибає, наш Бог предвічний всіх нас потішає. Подобно сь ти, мій миленький, тільки мене потішаєш, ой чую я через люде, що ти иншую кохаєш.
Православність, -ности, ж. Православіе.
Сточувати, -чую, -єш, сов. в. сточи́ти, -чу́, -чиш, гл.
1) Точить, источить. Щоб тебе нориці сточили.
2) Соединять, соединить, связать, сшить. Ці обидві дошки короткі, треба їх сточити.
2) Сливать, слить вмѣстѣ оставшееся въ разныхъ посудахъ.
4) сточити брехню. Выдумать небылицу, соврать. Чи брехеньки які сточити, кому імення приложити, то так як раз і додала.
Цісарь, -ря, м. Императоръ. Через святих до Бога, через людей до цісаря. Ми стояли тоді у Відні, коло самого цісаря. Ум. цісаронько, цісарик, цісаречок. Ой цісарю, цісаречку, чому нас вербуєш?