Вербник, -ка, м. Вербовая роща.
Зако́хуватися, -хуюся, -єшся, сов. в. закоха́тися, -ха́юся, -єшся, гл. 1) Влюбляться, влюбиться. Бодай же я був перше в гробі, ніж я закохався в тобі. Закохалися обидві в одного Івана. Закохався, як чорт в суху вербу. Що зо мною закохався, а з иншою повінчався. 2) — в чо́му. Пристращаться, пристраститься къ чему. Ще його батько чумакував, і бере, було, його з собою малого, то ще тоді він закохався у дорогах. Ходив він більш для того, що вже в чумацтві закохався.
Заміря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. замі́рити, -рю, -риш, гл. = замірятися. Із-під бока шабельку витягає, да на тую калиноньку заміряє.
Меж, ме́жи, пред. Между. а) Съ родит. и творит. на вопросъ: гдѣ? Межи білих хаток. Знаєте нас самих, знайте й меж людьми. б) Съ винит. на вопр.: куда? Вліз межи молот і ковадло. Ох, ідеш ти, доню, меж чужії люде. межи очі (вдарити, плюнути). Въ глаза.
Непослух, -ху, м. Ослушаніе, непослушность.
Перезолювати, -люю, -єш, сов. в. перезолити, -лю, -лиш, гл. У кожевниковъ: пересыпать, пересыпать кожи золой во второй, третій и четвертый разы.
Поважко нар. Тяжеловато.
П'ятипиришниця, -ці, ж. Родъ болѣзни (накожной?) на рукахъ.
Топка, -ки, ж. Небольшая форма для набиванія въ нее соли.
Утонька, -ки, ж. Ум. отъ утка.
