Гу́ль! меж. = I. Гулі.
Дзижча́ння, дзижча́ти Cм. Дзизчання, дзизчати.
Обідати, -даю, -єш, гл. Обѣдать. Чи обідала, чи не обідала, аби рід одвідала.
Підзорний, -а, -е. Подозрительный.
Піхотина, -ни, м. = піхотинець. Два кінних, третій піший піхотина.
Роздавання, -ня, с. Раздача.
Сідець, -дця, м. Сидѣнье для работника при разл. работахъ: у пряхъ то-же, что днище 2. у ткачей — сидѣнье въ ткацкомъ станкѣ или въ ремісничку, у токаря — сидѣнье при ток. станкѣ, у гуц. пастуховъ — толстый и вязкій столбикъ, на кот. садить доящій корову или овцу, и пр.
Упин, -ну, м.
1) Удержъ, остановка. Нема впину вдовиному сину.
2) Препятствіе, задержка. Добре було чумакові, як не було ніде впину. Cм. спин.
Упороситися, -шуся, -сишся, гл. О свиньѣ: принести поросята.
Шкода 1, -ди, ж.
1) Вредъ, убытокъ. Шкода нікому не мила. Слова шкоди не нагородять. Въ частности: потрава. Воли в шкоді заняв. Гуси як ідуть у шкоду, дак і розмовляють: по два на колосок, по два на колосок.
2) Человѣкъ, часто причиняющій вредъ, шаловливый, проказникъ. Ну й шкода оцей хлопець, — нічого за їм у садку не вдержиш. То же и о животныхъ, склонныхъ къ потравамъ и пр.
3) Какъ нарѣчіе: жаль. Теплий кожух, тільки шкода — не на мене шитий. Нема Петра, тілько Гриць, шкода ж моїх паляниць.
