Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лавчина

Лавчина, -ни, ж. = лава 1 (но плохая). Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 338.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛАВЧИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛАВЧИНА"
Бакуняка, -ки, м. Ув. отъ бакун.
Бахта, -ти, ж. = башта. Як поїхав та пан Нечаєнко та од бахти до бахти. Мет. 404.
Бубонець, -нця, м. Бубенчикъ. Вкотив у двір сивими кіньми, побрязкуючи.... бубонцями. МВ. (О. 1862. ІІІ. 67). Ум. бубончик. Чуб. IK 348.
Видненький, виднесенький, -а, -е. Ум. отъ видний.
Заяло́зений, -а, -е. Засаленный.
Напра́сний, -а, -е. 1) Несправедливый. А на мене, молодую, напрасная слава. Мет. 87. 2) Дерзкій, обижающій, задорливый. 3) Внезапный, скоропостижный.
Обдзьобати, обдзюба́ти. Cм. обдзьобувати.
Обтяжно нар. = обтяж.
Ошуканець, -нця, м. Обманщикъ.
Поневільний, -а, -е. Насильственный, принудительный. Там на горі церковця стояла, там дівчина поневільний шлюб брала. Гол. І. 203.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛАВЧИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.