Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лавиця

Лавиця, -ці, ж. 1) = лава і. Я його кладу на полицю, а він паде на лавицю. Ном. № 13072. Въ гуцульской стаї служитъ постелью. Шух. І. 187. У гончаровъ къ ней прикрѣпленъ гончарный кругъ, на ней лежить глина, стоять жо́рна и пр. Шух. І. 260 — 262. 2) лавиця сенаторська. Сената, собраніе сената. Кати сидять на лавицях в сенаті. K. ЦН. 208. 3) Подставки для веретінника. Шух. І. 149. Ум. лавичка. Усядь, брате, на лавичку, сьорбай добру наливочку. Гол. І. 209.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 338.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛАВИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛАВИЦЯ"
Віддаватися, -даюся, -єшся, сов. в. віддатися, -дамся, -дасися, гл. 1) Отдаваться, отдаться. Левиц. Пов. 81. 2) Выходить, выйти замужъ. Чого журиться? Нехай та журиться, що віддається. Ном. № 2265. Мамко моя старенькая, хочу ся віддати, коли б прийшли старостоньки до нашої хати. Гол. І. 197. 3) Отдаваться, отдаться (о звукѣ и пр.). Як Тетяна засміється, в душі радість оддається. Котл. МЧ. 4) Выражаться, выразиться, передаваться, передаться, отражаться, отразиться. В тих писаниях красний божий мир і чоловіча жизнь.... не оддались так правдиво, як воно есть у нас перед очима. К. Гр. Кв. 19.
Годний, -а, -е. 1) Почтенный, достойный, уважаемый, хорошій. Четверту доньку видала вже за дударчика, за годного, тверезого капельмайстерчика. Гол. ІІІ. 463. Товаришу наш годний та славний. Федьк. 2) Достойный, стоитъ. Добре само ся хвалить, а злоє похвали не годно. Ном. № 2568. Наживши крівавим потом копійку, поспішав, щоб багатому Терпилові показатись годним його дочки. Котл. Н. П. 393. Не плач, янгеляточко моє! сліз твоїх вона не годна. МВ. (О. 1862. ІІІ. 42). 3) Согласный. Я за тобов іти годна. Гол. IV. 512.
Дармо́й, -мо́ю, м. Рѣшето съ большими отверстіями. Гайсин.
Жартува́ння, -ня, с. Шутки. Оддала ж мене мати, учинила мою волю, тепер мені жартування з великою бідою. Чуб. V. 606.
Зогріти, -рію, -єш, гл. = зігріти. Синку, іди ж собі до тої хатки, зогрієш собі ручки. Чуб. І. 112.
Недбальниця, -ці, об. = недбайлиця. Оддала заміж за п'яницю, за недбальницю. Чуб. V. 592.
Пліска, -ки, ж. 1) Желудиная или орѣховая чашечка. 2) = плиска а, б, в. Ой коби я очі мала, як у тої пліски, я би ними вимотала всі пироги з миски. Гол.
Пороздавлюватися, -люємося, -єтеся, гл. Раздавиться (во множествѣ).
Прибіжанин, -на, м. Богомолецъ. Сто двадцять літ живе чернець мовчущий... На поучення прибіжанам темним знай мимрить. К. МБ. II. 132.
Страховиння, -ня, с. = страховина. Кожне пригадує, як ще в запічку чувало страшне страховиння від бабусь. Г. Барв. 465.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛАВИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.