Бурсак, -ка, м. Бурсакъ. Ум. бурсачок. Ув. бурсачище.
Вершак, -ка, м. Верхушка дерева, верхняя часть дерева. Смерека, якій утято замолоду вершак.
Виноватниця, -ці, ж.
1) Виновница. Жадної іскорки жалю ні у кого не було до безщасної виноватниці.
2) Должница.
Дерев'я́нка, -ки, ж. 1) Деревяшка. Сиканки мнуть, дерев'янки везуть, Мартин обертає, ніхто не угадає. 2) Деревяжка, искусственная деревянная нога. Я й покотивсь.... ще як не вбивсь, не знаю. Теперечки хоч плач — не плач, оттак, як бач, на дерев'янці шкандибаю. Я колись переганяв і вітра в полі, поки не зсадили з коня на дерев'янку.
Засі́ріти, -рію, -єш, гл. Засѣрѣть, начать сѣрѣть; разсвѣтать.
Леестрови́к, -ка, м. = лейстровик. Стали недоляшки поруч із ляхами, — обгорнули наливайців леестровиками.
Мачу́ла, -ли, ж. 1) Рогожка, мочала. Ми, бач, не бачили й не чули, а плели мачули. Василева борода манулами увита, а смолою улита. 2) об. = маштула. Там такий манула.
Поспіти Cм. поспівати.
Сполохатися, -хаюся, -єшся, гл. = сполошитися. Се твій прийшов до тебе батько, то не сполохайсь, не жахнись.
Уздріватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. уздрітися, -рюся, -ришся, гл. 1) Видѣться, увидѣться. Ми ходимо обоє з чоловіком на роботу, та як уздримося вночі, прийшовши з робити, та знов уночі й розійдємося на роботу. 2) Казаться, показаться, представиться. Мені уздрівся Федька Дирва. Уздрілось йому. Уздрівається йому, наче то вовк, аж воно собака.
