Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

корчитися

Корчитися, -чуся, -чишся, гл. Корчиться. Берест од огню корчиться. Чуб. І. 85. Барило вихопив із-за пояса пистоль, навів на ляха, що од мук корчився на палі. Стор. МПр. 131.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 289.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРЧИТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРЧИТИСЯ"
Біловус, -са, м. 1) Человѣкъ съ русыми усами. Де ти бавиш, біловусе, де, мій ясний світе? Федьк. І. 25. 2) Человѣкъ съ сѣдыми усами.
Гиляра, -ри, ж. = галяра 2. Драг. 186.
Дзю́бик, -ка, м. Ум. отъ I. Дзюб.
Застіжи́на, -ни, ж. = застіжка. На бідній дівчинонці синя застіжина. Грин. III. 531.
Лиско́, -ка, м. Кличка собаки съ бѣлымъ пятномъ на лбу.
Обсмолити, -ся. Cм. обсмолювати, -ся.
Покликати 2, -ка́ю, -єш, гл. Восклицать, громкимъ голосомъ обращаться къ кому; взывать къ кому, отзываться къ кому. Ей слугу свого добре кликав-покликав: «Ей, слуго ти мій, повірений Хмельницького». АД. І. 4. На турків яничар, на бідних невольників покликає. АД. І. 209. Їх стам люде знати, добрим словом покликати. ЗОЮР. І. 24.
Сінці, -ців, ж. Ум. отъ сіни.
Теслиця, -ці, ж. 1) Родъ рѣзца, которымъ вырѣзываютъ деревянныя ложки. Вх. Зн. 69. Большихъ размѣровъ — для выглаживанія внутренности корыта, уже выдолбленнаго. Шух. І. 249. 2) Плотничій топоръ. Вх. Зн. 69.
Турма 2, -ми, ж. Тюрьма. Драг. 202. Турма велика і кріпко збудована, та чорт їй рад. Ном. № 967, стр. 283. Обід поставив.... турмам і старцям. Міф. Г. 69.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОРЧИТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.