Біловус, -са, м.
1) Человѣкъ съ русыми усами. Де ти бавиш, біловусе, де, мій ясний світе?
2) Человѣкъ съ сѣдыми усами.
Гиляра, -ри, ж. = галяра 2.
Дзю́бик, -ка, м. Ум. отъ I. Дзюб.
Застіжи́на, -ни, ж. = застіжка. На бідній дівчинонці синя застіжина.
Лиско́, -ка, м. Кличка собаки съ бѣлымъ пятномъ на лбу.
Обсмолити, -ся. Cм. обсмолювати, -ся.
Покликати 2, -ка́ю, -єш, гл. Восклицать, громкимъ голосомъ обращаться къ кому; взывать къ кому, отзываться къ кому. Ей слугу свого добре кликав-покликав: «Ей, слуго ти мій, повірений Хмельницького». На турків яничар, на бідних невольників покликає. Їх стам люде знати, добрим словом покликати.
Сінці, -ців, ж. Ум. отъ сіни.
Теслиця, -ці, ж.
1) Родъ рѣзца, которымъ вырѣзываютъ деревянныя ложки. Большихъ размѣровъ — для выглаживанія внутренности корыта, уже выдолбленнаго.
2) Плотничій топоръ.
Турма 2, -ми, ж. Тюрьма. Турма велика і кріпко збудована, та чорт їй рад. Обід поставив.... турмам і старцям.
