Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

корч

Корч, -ча, м. 1) Пень. 2) Кусть. Тілько при долині дви корчі калини. Чуб. V. 32. Ум. корчик. Ой на городі дві лободі, третій корчик бобу. Грин. III. 219.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 288.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРЧ"
Вимогчи, -жу, -жеш, гл. = вимогти.
Дрегло, -ла, с.? Всякоє дрегло, разниє квіти. Чуб. ІІІ. 336.
Кроповий, -а, -е. Укропный? изъ укропу? Грин. III. 86.
Лопуха́тий, -а, -е. Похожій на репейникъ, имѣющій большіе листья.
Набубоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Наговорить много, говоря невнятно. Чисто набубонів мені голову.
Наддніпря́нський, -а, -е. Приднѣпровскій.
Не-відь-що. Нелѣпость, Богъ знаетъ что.
Співаночка, -ки, ж. Ум. отъ співанка.
Сполох, -ху, м. Испугъ.
Уметати, -таю, -єш, гл. Вбросить. На Свиридона лякають у садку дерево сокирою і приказують: «як не родитимеш, то зрубаю і в піч уметаю». Грин. II. 21.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОРЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.