корч
Корч, -ча, м. 1) Пень. 2) Кусть. Тілько при долині дви корчі калини. Ум. корчик. Ой на городі дві лободі, третій корчик бобу.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 288.
Том 2, ст. 288.