Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

корчик

Корчик, -ка, м. Ум. отъ корч.  
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 289.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРЧИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРЧИК"
Варгатий и варґатий, -а, -е. Губастый. Желех.
Вирячкуватий, -а, -е. Пучеглазый; выпученный (о глазахъ). Чуб. ІІ. 40. Очі такі стали вирячкуваті. О. 1862. ѴІІІ. 17.
Ганьбити, -блю, -биш, гл. = ганити. Нащо ганьбити чоловіка? Камен. у.
Голуб'я́чий, -а, -е. Голубиный.
Гру́бник, -ка, м. 1) Истопникъ. Рудч. Ск. ІІ. 84. Лукаш. 37. Служили.... по лазнях грубниками. К. ЧР. 258. 2) = Пригрубник? (Чорт) до дяка просився в грубник жить. Боровик. 57. Cм. Пригрубник.
Доглу́патися, -паюся, -єшся, гл. Съ трудомъ сообразить, понять что либо.
Колінчастий, -а, -е. Колѣнчатый.
Матери́знений, -а, -е. Изъ наслѣдства, доставшагося отъ матери. Се у мене плахта материзнена. Волч. у.
Пошандибити, -бить, гл. безл. Посчастливиться, повезти. Переясл. у.
Червонокрилий, -а, -е. Съ красными крыльями. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОРЧИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.