Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

когутище

Когутище, -ща, м. Ув. отъ ко́гут.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 262.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОГУТИЩЕ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОГУТИЩЕ"
Весівка, -ки, ж. = веселка 1. Вх. Зн. 6.
Виноватниця, -ці, ж. 1) Виновница. Жадної іскорки жалю ні у кого не було до безщасної виноватниці. О. 1862. II. 57. 2) Должница.
Возростивши нар. Выросши, взрослый, взрослая, взрослое. не розростивши. Малыхъ лѣтъ, малолѣтній. У хаті нікогісінько, — хоть тури гони! діти не возростивши були, от воно й позабірало худобу. Харьк.
Ля́пнути, -пну, -неш, гл. см. ляпати.
Мовчо́к, -чка, м. Молчокъ, молчаніе. Мовчок: розбив тато горщок; а мати й два, та ніхто не зна. Ном. № 5949. мовчком = мовчки.
Наба́зграти, -раю, -єш, гл. Напачкать, написать каракули.
Нелюд, -да, м. Безчеловѣчный, жестокій, свирѣпый человѣкъ.
Ошанування, -ня, с. Почтеніе. Моє вшанування, ясновельможний грапе! Рудч. Ск. II. 203.
Пошепотати, -чу́, -чеш, гл. = пошептати.
Убутися Cм. убуватися.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОГУТИЩЕ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.