Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

когутище

Когутище, -ща, м. Ув. отъ ко́гут.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 262.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОГУТИЩЕ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОГУТИЩЕ"
Баська, -ки, ж. Названіе овцы. Kolb. І. 65. Cм. базька 1.
Гукало, -ла, с. Птица = Бугай. Ardea stellaris. Вх. Пч. І. 16. II. 8.
Женьки́ня, -ні́, ж. = жниця. Вх. Лем. 414.
Зшукати Cм. зшукувати.
Обжинки, -ків, м. мн. Окончаніе жатвы и празднество по этому случаю. Чуб. ІІІ. 226. Ум. обжи́ночки. Ой чий же то челядин обжиночки нарядив? Чуб. III. 229.
Обшпарити Cм. обшпарювати.
Осолодіти, -ді́ю, -єш 1) Сдѣлаться сладкимъ. 2) Обратиться въ солодъ.
Прочинок, -нку, м. Пробужденіе.
Триумфувати, -фую, -єш, гл. Торжествовать. О, варваре! покинь триумфувати. К. ХП. 73.
Фаяти, фаю, -єш, гл. Колыхать, колебать, развѣвать. Стоїть верба над водою, нею вітер фає. ЕЗ. V. 227.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОГУТИЩЕ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.