Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

когутик

Когутик, -ка, м. Ум. отъ ко́гут. 1) Ой морозе, морозоньку, добрий чоловіче! Зморозь того когутика, нехай не кукуріче. Чуб. V. 113. 2) Самый верхній конецъ смереки. Шух. І. 176. 3) Узелъ на перевязи снопа. Вх. Зн. 26. 4) Курокъ ружья. Шух. І. 229. 5) Порода продолговатыхъ кислыхъ яблокъ. Вх. Лем. 426. 6) Раст. Convallaria bifolia. Лв. 97.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 262.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОГУТИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОГУТИК"
Варівкий, -а, -е. 1) Нерѣшительный. Шух. І. 83. 2) Опасный, требующій осторожности, осмотрительный; сопряженный съ рискомъ. Робота коло машини варівка, —роби і бійся. Н. Вол. у.
Видержати Cм. видержувати.
Гараздненько нар. Ум. отъ і. гаразд.
Груку́чий, -а, -е. Стучащій. МВ. ІІІ. 124.
Кум, -ма, м. Кумъ. То Хмельницький теє догадав, кумом його до себе прохав. Дума. Куми. Кумъ и кума вмѣстѣ. В кого діти мруть, то треба тому брати кумів стрічних. Ном. № 83. Неси ж в хату, а я верти кинусь за кумами. Шевч. 102. одкупні куми. Кумовья, замѣняющіе, послѣ соотвѣтственнаго народнаго обряда, прежнихъ, обыкновенныхъ, кумовьевъ, при чемъ послѣдніе совершенно теряютъ всѣ права кумовьевъ, — такая замѣна дѣлается только въ случаѣ долгой болѣзни ребенка. Cм. купо́вана мати. Мнж. 183. про́хані куми. Обыкновенные воспріемники. Мнж. 183. стрічані куми. Встрѣчные кумовья. Мнж. 183. рідний кум. Кумъ-воспріемникъ по отношенію къ отцу дитяти, послѣдній же — просто кум. Мнж. 183. Ум. кумась, куме́ць, кумочок, кумцьо. Здоров, кумасю мій, Кіндрате! Гліб. Прийде кумець на обідець, а ложки не буде. Ном. № 11899. Ой щучечки за для кумочка, а карасі за для кумасі. Посл. Та кумцьо таки не випив. Св. Л. 59.
Підсідка, -ки, ж. Засада. Желех. На підсідка іти на заяця. Вх. Зн. 49.  
Пожалитися, -люся, -лишся, гл. 1) Сжалиться надъ кѣмъ; пожалѣть кого. Ой пожалься, милий Боже, дівчиноньки молодої. Мет. 260. 2) Пожалѣть чего. Пожалься, Боже, собаці білого хліба. Ном. № 10780.
Помирувити, -рую, -єш, гл. Помазать елеемъ.
Урубати, -баю, -єш, гл. 1) Нарубить небольшое количество. Сиди ж ти, дочко, а я піду, дровець урубаю. Рудч. Ск. II. 66. 2) Ранить рубя. 3) Имѣть достач очную силу, остроту для того, чтобы быть въ состояніи рубить — говорится какъ о человѣкѣ, такъ и объ инструментѣ. Та він сього не вруба, — нема в його сили. Аби якою сокирою дуба не врубаєш. Ні стругом не встругати, ні сокирою не врубати. Грин. І. 237.
Шерстка, -ки, ж. = шерстина. Перед світом перекидається зайцем: одна шерстка золота, друга срібна. Чуб. II. 188.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОГУТИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.