Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

когутячий

Когутячий, -а, -е. Пѣтушій. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 262.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОГУТЯЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОГУТЯЧИЙ"
Боярочко, -ка, с. Ум. отъ боярин.
Гура́льня, -ні, ж. = Ґуральня. Ном. № 11659.
Ґаня́, -ні, ж. = Каня 2. Вх. Зн. 13.
Забльо́вувати, -вую, -єш, сов. в. заблюва́ти, -люю́, -є́ш, гл. 1) Начинать, начать блевать, рвать. Аф. 2) Выпачкивать, выпачкать блевотинами. Аф.
Повередувати, -ду́ю, -єш, гл. Покапризничать, поприхотничать.
Прихлюпати Cм. прихлюпувати.
Срачка, -ки, ж. Поносъ. Волын. г.
Упісятися, -сяюся, -єшся, гл. Умочиться. Бігає, як упісяна миша. Ном. № 13649. Не жартуй з вогнем, бо впісяєшся. Ном. № 9278.
Худібка, худібонька, худібочка, -ки, ж. Ум. отъ худоба.
Цісаречок, -чка, м. Ум. отъ цісарь.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОГУТЯЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.