Балувати, -лую, -єш, гл.
1) Проводить время въ балахъ, пировать.
2) — чим. Заниматься чѣмъ, быть опытнымъ въ чемъ. Він тим балує. Хто чим балує, від того й гине.
Вибіжка, -ки, ж. Раст. Мятликъ, Роа. — лугова. Раст. Роа pratensis.
Відтіль, відтіля, нар. = відти. Втри вирви вигнали відтіль. Він відтіля не втече.
Кабелка 1, -ки, ж. Тонкій просмоленный канатикъ, употребляемый. при укрываніи построекъ камишемь.
Коморячий, -а, -е. Амбарный. Василь зирк на коморячі двері.
Поникати I, -ка́ю, -єш, гл. Послоняться, побродить туда и сюда. Поникав-поникав по двору і пішов собі.
Поштарювати, -рю́ю, -єш, гл. Быть почталіономъ, ямщикомъ.
Рачиця, -ці, ж. Самка рака.
Уланин, -на, м. Одинъ уланъ. Ой нема, нема того уланина, та що я 'го любила.
Успішатися, -шаюся, -єшся, сов. в. успіши́тися, -шуся, -шишся, гл. Успѣвать, успѣть. Утішайсь поперед за неї сказати: тпру! Аби втішився вхопити. Не втішилось Бондарівні пісеньки співати.
