Бейкання, -ня, с. Крикъ на звѣря: «а бий!» съ цѣлью прогнать его. Cм. тюкання.
Губокопи́лка, -ки общ. Тотъ, который часто губи копилить, т. е. сердится или важничает.
Гуркоті́ти, -кочу́, -ти́ш, гл. = Гуркотати 1. Стукотить, гуркотить, як сто коней біжить. (Загадка: грім). На горищі шось стука та гуркотить. За громом громи гуркотять.
Дахови́й, -а́, -е́. Кровельный. Сонечко вже по даховому моху красним світом грає.
Дульє́ти, (єт?, ж.) мн. Родъ женской одежы. Були в свитках, були в охвотах, були в дульєтах і капотах. Були всі грішні жіночки.
Кайла (м.?) Венгерскій быкъ съ большими рогами.
Ключечка, -ки, ж. Ум. оп. ключка.
Ли́шки I, -ків, мн. Раст. Trifolium repens.
Помийник, -ка, м. Первоначально — человѣкъ, занимающійся выносомъ помоевъ, а затѣмъ всякій человѣкъ, занимающійся грязной работой; бранное слово. Ти помийник жидівський.
2) Собака, постоянно роющаяся въ помояхъ, любящая помои.
Таскання, -ня, с. Тасканіе.
