Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

калюка

Калюка, -ки, ж. Большая, сильная грязь. Мнж. 121. Тепер дощ, калюка, — покаляєш свої білі ноженята. Мир. ХРВ. 306. Калюка на всі боки розбігалась од прудкої їзди. Мир. ХРВ. 301.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 212.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАЛЮКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАЛЮКА"
Адзу́ски! = Дзу́ски!
Глевтяк, -ка, м. и глевчак, глев'як, -ка, м. Мякишъ недопеченнаго хлѣба. Аж баба хліб бровку шпурнула і горло глевтяком заткнула. Котл. Ен. ІІІ. 38.
Кралевський, -а, -е. Королевскій. У землі кралевській добра нема. Мет. 388.
Наставити, -ся. Cм. наставляти, -ся.
Нечесність, -ности, ж. Нечестность.
Пообмаслювати, -люю, -єш, гл. Обмаслить (во множествѣ).
Попідпікувати, -кую, -єш, гл. = попідпікати. Повів же його да пожаречком, да пожар ноженьки да попідпікував. Черниг. (АД. І. 26).
Постирати, -ра́ю, -єш, гл. Вытереть, стереть. Візьми он стирок та постирай лави.
Рабувати, -бу́ю, -єш, гл. Грабить. К. ЧР. 353. Встань, пачкару, годі спати, ідуть турки рабувати; ідуть турки на рабунки, зрабують тя молодого, возьмуть коня вороного. Чуб. V. 1057. Один розбійник страшний розбивав, лютував, рабував. Гн. II. ИЗ.
Цямра, -ри, ж. Срубъ у колодца. Козел. у. Черниг. у. Ум. цямрочка.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАЛЮКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.