Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

калюка

Калюка, -ки, ж. Большая, сильная грязь. Мнж. 121. Тепер дощ, калюка, — покаляєш свої білі ноженята. Мир. ХРВ. 306. Калюка на всі боки розбігалась од прудкої їзди. Мир. ХРВ. 301.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 212.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАЛЮКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАЛЮКА"
Бодро нар. Бодро. Кв.
Гармашний, -а, -е. Артиллерійскій.
Згорну́ти, ся. Cм. згортати, -ся.
Недбайливо нар. = недбало.
Підлепчастий, -а, -е. Узкій, тѣсно обхватывающій. Підлепчасті штани. Пирят. у.
Пожахати, -ха́ю, -єш, гл. Попугать.
Порохнавіти, -вію, -єш, гл. 1) Истлѣвать, обращаться въ труху. 2) Обращаться въ пыль. Земля порохнавіє. Камен. у. 3) Гнить. У чоловіка зуби порохнавіють. ЕЗ. V. 183.
Розварня, -ні, ж. Лѣнивая женщина. Вх. Лем. 461.
Ростоньки гл. ум. отъ рости. Ростоньки в костоньки. Мил. 36.
Ткаха, -хи, ж. = ткаля. Чуб. IV. 118.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАЛЮКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.