Заплі́скувати, -кую, -єш, сов. в. заплеска́ти, -щу́, -щеш, гл. 1) Прибивать, прибить поверхность почвы дождемъ. 2) Расплющивать, расплюснуть конецъ чего-либо.
Кувати, кую́, -є́ш, гл. 1) Конать. Князь Борис все плуги кував та людям давав. 2) Подковывать (лошадь). Коваль коня кує, а жаба й собі ногу дає. 3) Заковывать (въ цѣпи). 4) Чеканить. Достав мальовану тацю, сріблом ковану. 5) Наковывать (мельничный жерновъ). 6) Куковать (о кукушкѣ). Не сивая зозуленька в темнім лісі кувала. 7) — речі недобрії. Злословить. А тим часом вороженьки чинять свою волю: кують речі недобрії. 8) — лихо. Причинять зло, вредъ. От яке лихо сі шинкарі кують.
Кукібник, -ка, м. Рачительный, заботливый человѣкъ. Ум. кунібничок.
Любайстро́вий, -а, -е. Алебастровый.
Непереможно нар. Непреодолимо, неодолимо, непобѣдимо.
Пад, паду, м.
1) Низкое мѣсто? Закувала зозулина в саду на паду.
2) мн. Террасы
Пранець, -нця, м. Чаще употреб. во мн. ч. пранці. Сифилисъ. Хай тобі на язиці сядуть... пранці. (. — ругательство, также какъ и въ слѣдующей фразѣ: Іди ж куди хоч, пранець тебе бери.
Усиновляти, -ляю, -єш, сов. в. усиновити, -влю, -виш, гл. Усыновлять, усыновить.
Чужосторон, -на, м. = чужосторонець. Летів ворон чужосторон.
Щедрити, -рю, -риш, гл. Щедро давать. Візьме грішний та й не верне, праведний дає і щедрить.
