Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

калябура

Калябура, -ри, ж. Лужа. З чужого коня і серед калябури вставай. Ном. № 9691.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 212.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАЛЯБУРА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАЛЯБУРА"
Ду́шенька, ду́шечка, -ки, ж. Ум. отъ душа.  
Жва́кати, -каю, -єш, гл. Чавкать, жевать.
Заги́бно нар. Гибельно, губительно. Загибно робити в заводі. Н. Вол. у.
Запропа́сти, -ся. Cм. запропадати, -ся.
Комперянка, -ки, ж. 1) Стебель картофля. Желех. 2) Вода, въ которой варился картофель. Желех.
Ороховий, -а, -е. = гороховий. Грин. III. 102.
Пищавка, -ки, ж. Свирѣль. Гн. II. 154.
Повідіймати, -ма́ю, -єш, гл. Отнять (у многихъ). Повідіймав у всіх та й забрав собі.
Похребт, -ту, м. Хребетъ, спина. Бик має міцний похребт. Вх. Лем. 455.
Тлінний, -а, -е. 1) Тлѣнный. 2) Изможденный, истощенный. Рк. Левиц. у нього ледь тлінна душа в тілі. Онъ еле дышетъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАЛЯБУРА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.