Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

калябура

Калябура, -ри, ж. Лужа. З чужого коня і серед калябури вставай. Ном. № 9691.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 212.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАЛЯБУРА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАЛЯБУРА"
Вияв, -ву, м. Проявленіе, обнаруженіе. Желех.
Дзеленькоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Звенѣть.
Зажи́вний, -а, -е. L) Питательный. 2) Крѣпкій, плотный. Заживші це у вас дійниця. Харьк. у.
Зімо́вище, -ща, с. = зімовник.
Обквацятися, -цяюся, -єшся, гл. Испачкаться. Обквацявся як порося. Вх. Зн. 24.
Ремезонько, -ка, ремезочок, -чка, м. Ум. отъ ремез.
Розгомонітися, -нюся, -нишся, гл. Разговориться.
Розсип I, -пу, м. 1) Разсыпъ, разсыпка. Дивимось — свіжий розсип: видно брав хтось зерно вночі. Новомоск. у. 2) = розсипка. Од його всі в розсип, як голуби від шуліки. МВ. І. 72.
Саморучний, -а, -е. Самодѣльный. Рушники саморучні. Екатер. у. (Залюб.).
Телеграфувати, -фую, -єш, гл. Телеграфировать. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАЛЯБУРА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.