Блудити, -джу, -диш, гл.
1) Блуждать; сбиваться съ пути. Не ходи, не блуди понад берегами. Ляше, он блудиш! — Єднаково їздити. Ми блудили цілий ліс.
2) Заблуждаться, ошибаться. Ой блудиш, зле судиш, ляшеньку любий, тримаю, ховаю для тебе шлюби.
3) — словами. Говорить, не сознавая что; бредить. Ой ти, дівчинонько, ти словами блудиш, ти сама знаєш, кого вірно любиш. Як блудить словами хворий, то знак тому, що вмре.
Боровина, -ни, ж. = бір. Ой бором, бором, боровиною, ой хто ж то їде вечориною?
Буркіт, -коту, м.
1) Воркованіе.
2) Шумъ. Иноді тут як в казані кипить, клекоче: і співи йдуть, і сварки, і так крик та буркіт.
3) Ворчанье.
Дави́льця, -ців, с. мн. Щипцы для орѣховъ.
Кухарство, -ва, с. Поваренное искусство, стряпня.
Невбачай нар. Невзначай, неожиданно. Бач, невбачай, та й попав.
Покричати, -чу́, -чи́ш, гл. Покричать.
Поріб, -робу, м. Утокъ.
Удонька, удочка, -ки, ж. Ум. отъ удка.
Уряжати, -жаю, -єш, сов. в. урядити, -жу, -диш, гл. Украшать, украсить. Як глянеш на Київ, то так і леліють церкви уряжені та золоті. Квітками вряжені долини. Cм. уряджати.
