Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

імення

Імення, -ня, с. Имя. Дали вони їм імення: сину Іван, а дочці — Ганна. Рудч. Ск. І. 131.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 198.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ІМЕННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ІМЕННЯ"
Вивернениця, -ці, ж. Валежникъ, вѣтроломъ. Вх. Зн. 6. Cм. вивертень.
В'юн, -на, м. 1) Рыба вьюнъ. Колись щука застукала в'юна у такім куточку, що не було куди йому втікати. Рудч. Ск. І. 46. 2) Названіе вертляваго, живого вола. КС. 1898. VII. 46.
Зволе́ння, -ня, с. Соизволеніе. Як панське зволення. Ном. № 4948.
Міро́шник, -ка, м. Мельникъ. Мірошник мав хороший млин. Гліб. 82.
Наню́хати, -хаю, -єш, гл. Пронюхать. Нанюхали, що коло вікна близько лежить сало. Рудч. Ск. І. 195.
Начепурити, -рю́, -риш, гл. Принарядить.
Оксамитовий, -а, -е. = оксамитний. Левиц. Пов. 97. Оксамитові жупани. Шевч. В оксамитовій траві. Щог. B. 104.
Удесятерити, -рю, -риш, гл. Удесятерить. Удесятеро, нар. Вдесятеро, въ десять разъ.
Цимбал, -ла, м. Олухъ, балбесъ. Цимбале, цимбале дурний. Ном. № 6300.
Цюкнути, -кну, -неш, гл. Одн. в. отъ цюкати. Слегка рубнуть топоромъ. Підійшов до дерева, цюкнув сокирою.... Рудч. Ск. II. 80.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ІМЕННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.