Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

імня

Імня, імени, с. = ім'я. Грин. II. 345. Прибери пня, дай йому імня і з нюю буде чоловік. Ном. № 11173.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 198.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ІМНЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ІМНЯ"
Віджиріти, -рію, -єш, гл. Отжирѣть.
Відректи, -ся. Cм. відрікати, -ся.
Мимрі́й, -рія́, м. Бормотунъ, невнятно говорящій.
Надоби́тися, -блю́ся, -би́шся, гл. Быть угоднымъ кому. А за лінощами Богу не молюся, — чим я Богу надоблюся? Чуб. V. 442.
Нишкнути, -кну, -неш, гл. Молчать.
Оточувати, -ся. Cм. оточати, -ся.
Потряхати, -ха́ю, -єш, гл. Встряхивать. Підняли його на руки. Я потряхав-потряхав його, — так ні, він неживий був. Новомоск. у.
Прицабунити, -ню, -ниш, гл. Схватить. Вх. Лем. 457.
Спрямити, -млю, -миш, гл. Выпрямить. І вже! не спрямить горбатого могила. Ном. № 3221.
Хворість, -рости, ж. Болѣзнь. Кому користь, а нам хворість. Ном. № 2347.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ІМНЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.