Волиняк, -ка, волинянин, -на, м. Житель Волыни.
Гарбачій, -чія, м. Рабочій изъ артели пастуховъ овецъ, завѣдывающій гарбою съ припасами, — исполняющій обязанности эконома и повара.
Дойня́ти Cм. доймати.
Капар, -ра, м.
1) Обѣднѣвшій, обпитавшій. В капар, на капар переходити. Приходить въ бѣдность, въ упадокъ.
2) — ру. Насосъ.
3) Снарядъ для забиванія свай.
Нао́паш, нао́пашки и нао́пашку, нар. Въ накидку. Драночка на йому і наопаш латана свитина. Хоч в ряднині, аби наопашки (о шляхетской спѣси). Узяв кожух наопашки, пішов в корчму пити. Ой чи се ж той Микита, що наопашку свита.
Німиця, -ці, ж. Раст. Datura stramonium L.
Підлепний, -а, -е. 1) = підлепливий.
2) підле́пне шило. Шило для обшивки подошвъ и стелекъ.
Прилатати Cм. прилатувати.
Суховила, -вил, мн. Вилы трезубцемъ съ поперечной перекладиной, — для накладыванія навоза. НВолын.
Хавкати, -каю, -єш, гл.
1) Ѣсть съ жадностью.
2) Дышать жабрами.
