Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

іменувати

Іменувати, -ну́ю, -єш, гл. 1) Именовать. Мій син хрещений, порожений, іменований. Чуб. І. 112. 2) Назначать, опредѣлять. Галиц.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 198.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ІМЕНУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ІМЕНУВАТИ"
Бахур, -ра
Відстановити Cм. відстановляти.
Забри́шкатися, -каюся, -єшся, гл. Заважничать, зачваниться; закапризничать.
Золотушний, -а, -е. Золотушный.
Назнаро́шки, назнаро́шне, нар. Нарочно, съ умысломъ.
Оскомитися, -млюся, -мишся, гл. Набивать себѣ оскомину.
Пагністки мн. Родъ растенія. КС. 1893. VII. 80.
Позлущувати, -щую, -єш, гл. То-же, что и злущити, но во множествѣ.
Трін, трону, м. Рыбій жиръ. Шейк. Cм. трон 3.
Чароньки, -ків, м. мн. Ум. отъ чари. Cм. чар.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ІМЕНУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.