Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

іменувати

Іменувати, -ну́ю, -єш, гл. 1) Именовать. Мій син хрещений, порожений, іменований. Чуб. І. 112. 2) Назначать, опредѣлять. Галиц.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 198.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ІМЕНУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ІМЕНУВАТИ"
Громадя́нщина, -ни, ж. Общество, общественность. Cм. Громадянство. Закинене серед чужої нам громадянщини, серед чужоплемінного і чужоядного натовпу, слово наше ховалось тілько по невмірущих піснях. Шух. К. XII. 135.
Жере́бна прил. Жеребая (о кобылѣ).
Жукови́на, -ни, ж. ? Ой через воду, та й через Дунай.... стоят, мостоньки калиновії, калиновії, покощенії, попощенії жуковинами. Гол. II. 27—28.
Заві́йниця, -ці, ж. = завійна 1. Бодай тебе взяла завійниця! Ном. № 3724. Троянські плакси тут ридали, як на завійницю кричали. Котл. Ен. VI. 43.
Ли́сочка, -ки, ж. Ум. отъ лиска.
Нагоди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. 1) — кого. Случиться кому быть. Посилався (до дівчини), хотів її взяти, нагодила дідча мати товариша в хаті. Гол. І. 252. 2) безл. Вовремя явиться кому. Воно б і вкрив був, коли Семена швидко нагодило. Н. Вол. у.
Прогавкати, -каю, -єш, гл. Пролаять.
Розбещений, -а, -е. Распущенный, разбалованный.
Статива, -ви, ж. Часть ткацкаго станка. Cм. верстат. МУЕ. III. 16.
Угіддя, -дя, с. Приволье, удобство. (На городі) оттут капустку, оттут картопельку, а оттут для тютюну вгіддя. Сим. 200.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ІМЕНУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.