Відучити, -ся. Cм. відучувати, -ся.
В'юн, -на, м. 1) Рыба вьюнъ. Колись щука застукала в'юна у такім куточку, що не було куди йому втікати. 2) Названіе вертляваго, живого вола.
Зави́чити, -чу, -чиш, гл. Пріучить. Завичили так, що голова ваша все свербить, хоч і нічого нема.
Задрьо́паний, -а, -е. = задріпаний. Ой як би ти, дівчинонько, не задрьопана така.
Зая́кати, -каю, -єш, гл. Заговорить, закричать: «Я! я!» Братця! хто хоче горілку панську пити? — Я! я! я! так усі й заякали.
Кантора, -ри, ж. Кондратович... пішов у кантору.
Ло́жка, -ки, ж. Ложка. Коли мед, то й ложкою. Його і в ложці не піймаєш. (Очень увертливъ). Приміг би, — в ложці води утопив. (Такъ сильно ненавидить). Ум. ложечка. Я твоїй матінці не вгожу: помию лавочки — не біло, помию ложечки — не чисто.
Плескатися, -щуся, -щешся, гл. Плескаться. Плескалась рибка на воді.
Розгублюватися, -лююся, -єшся, сов. в. розгубитися, -блюся, -бишся, гл. Растеривать, растерять вещи, растеряться. Розгубивсь, як швець з копиллям. А я на їх задививсь та з волами розгубивсь.
Сотничка, -ки, ж. Жена сотника. А за ним його сотничка Харчиха.
